?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry



Походеньки пройшли 28-30 квітня 2018р.
Всі знають про Мармароси, всі ходять на ПІМ і Міка-Маре. Але ми не такі розумні як більшість, тому хочемо на то всьо подивитися зі сторони, з хребта від полонини Олан до гори Корбуль.
То дуже дуже дикий район для туриста. Слідів людини мінімальний, і то певно тільки грибників. Є багато скель (хоч і не високі), урвищ, впадин, завалів,  буреломів, звірини і тиші від людей.
Якщо до полонини Олан як і всюди - дороги, болота від машин, голі схили після лісогубів то далі повна протилежність. Пару метрів від полонини зовсім інший світ. Місцями навіть дикі Горгани здаються не такими вже й дикими.
Район зовсім не туристичний, майже постійно ліси, але коли виходити на полонинки, то вже насолоджуєшся на повну.
А цього року щей пізня весна дала про себе знати. Далі все у фотографіях.


Всі по дорозі фоткають Труфанецький водоспад.


Полонинка перед Оланом, так собі, пічки немає, зате місцина просто бомба.


Обідаємо, по 100 грам законних, і живі олені для повного щастя.





Шварцнегер серед оленів.


Далі виходимо на полонину Олан. Пейзаж кругом фантастичний. Є дві нормальні колиби з пічками але купа слідів від щурів. Ночуємо на цій полонині, вечором прийшла до нас на провірку лісова охорона, хрен зна звідки. Але всьо пройшло файно, нормальні люди.


Прийшли на полонину швидко, тому балдіємо по повній.


Одна з колиб на полонині, тут ночували.


Міка-Маре і Нєнеска з полонини Олан.


Стеавул, Міка-Маре, скали Смерті, Дезескул Грунь.


Скала Смерті.


Панорамне вікно у колибі.


Діяльність  недолюдини.


Захід сонця.


І знову ці олені, живі живусінькі. Пробував повзти до них, до тих смерек, але не побачив п'ятого оленя за смерекою. А він якраз мене і побачив, то коли вони всі забігали до лісу, я думав шо там поїзд їде.


ПІМ з Олана.





То вже зранку.


Залишаємо полонину Олан і зразу друга планета.


Крокусів кругом "мільйони".





То на вершині Кам'яна. Кругом все таке старе ніби від динозаврів збереглось.


По ходу види з полонинок. Скала Смерті.


Є трохи невеличких скель, але які між ними каньйончики...





Потроху долізаємо до Корбуля.





Десь в районі гори Корбуль. Тут вже маса слідів туристів. Всьо, дикість пропала, хоча тут також казково.


Йдемо на вершину гори Бирсенеску.


Гадюки лазають навіть по снігу.


Мене сніг цього року доконає.


Кордоном.


А йому пофіг, молодий олень.


Другу ночівлю робимо на горі Стеавул. Хочете відпочити і насолодитись цими нереальними пейзажами, тому в 16.00 год стаємо на стоянку. То найкраща гора тут для панорамного огляду.


Румунешти.


Чорногора.


Наша хата.


В Румунії починається шось типу на грозу.





Вечоріє. Прямо перед нами Феркеу, Міхайлекул і ПІМ.


А над Мармами вже місяць.


Гора Стеавул, то супер майданчик для кайфу від навколишніх гір.








Навіть Роднянські Альпи такі близькі.


Феркеу.


Міхайлекул.


Румунешти.


П'єтрос Роднянський.


Далі йдемо через Міка-Маре до скали Смерті. Маємо на меті через полонину Межипотоки зійти до річки Щаул і в Богдан.


Скала Смерті і Нєнеска з Міка-Маре.


Останній погляд на Румунію.


ПІМ і вирубки румунські.


Пака Румунешти.





Йдемо над скалою Смерті, не розумію як тримаються ці карнизи.


Далі на Дезескул Грунь.


Межипотоки та ПІМ.





Два брата-акробата.



Вражає і ПІМ і ця кількість снігу у цей час.









Це вже на полонині Межипотоки.


Від полонини до дороги на схилі ліс (і стежка) повністю наглухо завалено буреломом. Так що там весело гуляти, акробатичні вправи вам у поміч.
 Далі широчезна дорога до річки і прямо у Богдан.

Comments

doroman
May. 21st, 2018 06:12 am (UTC)
Дійсно не туристичні, не пригадую щоб хтось згадував про ту ділянку в розповідях.